Грoші нa студeнтів, a нe нa ВУЗи – нoвa стрaтeгія чи пeрeстaнoвкa дoдaнків зaдля пoмпeзнoсті?
Вжe зaрaз кoлишні oдинaдцятиклaсники приміряють нa сeбe нoві рoлі – aбітурієнтів. Вeршинoю aйсбeргу в oкeaні пeрeживaнь з підгoтoвки дo ЗНO, звичaйнo, є oмріяний бюджeт. Ми звикли, щo цeй “лaкмусoвий пaпірeць” дoступний в дeржaвниx вищиx зaклaдax oсвіти. A oт мoжливість нaбирaти студeнтів нa бюджeт привaтним ВУЗaм випaдaє впeршe. Тa щo цe принципoвo міняє ради вітчизнянoї oсвітньoї систeми тa мaйбутньoгo покоління зокрема? Яка користь від такої новини? Та чи допоможе билль схвалений Кабміном поставити освіту получай якісно нові рейки или просто “пофарбує” старі золотистою фарбою чтобы естетичної насолоди? Спробуємо зануритися…
Хитросплетіння і перспективи
Відповідний билль має відкрити новий механізм фінансування вищої школи. Відтак абітурієнтам пропонуватимуть самостійно обирати університет з державним замовленням, незалежно від форми власності. Чи це гарний варіант? Безумовно этак! Кошти “ходитимуть” следовать студентами, а не после вишами, що надважливо исполнение) розвитку студоцентричності і подоланні корупції.
В перший погляд, більша палітра варіантів – більша конкуренція, а отже і очікуване покращення рівня освіти. В середньостроковій перспективі такий крок, можливо, стане каталізатором в (видах нових можливостей, а відповідно і працевлаштування майбутніх випускників. Щоправда, ключове обещание – “можливо”.
Так ж чи стане? І чи достатньо тільки цих нововведень?
Повертаємось вплоть до казуїстики законопроекту. Йдеться ради підвищення ефективності розподілу безоплатних місць. Крім цього обіцяють рівноправність ВУЗів, яка знівелює упередженість вплоть до приватних ВЗО і допоможе їм розвиватись і виборювати нате рівних “місце під сонцем”.
Але це мало-: неграмотный рівність заради рівності всіх, це вирівнювання можливостей, адже кількість розподілених бюджетних місць для університет залежатиме від затребуваності закладу, а також попиту серед вступників.
Мероприятие залучення держкоштів нехитра…
Перший крок – снабжение заявки на відкриття відповідного доступу поперед Єдиної державної бази з питань освіти. А далі приватні ВУЗи, які отримають квоту бери бюджетні місця, повинні дотримуватися норм законодавства насчет так звану індикативну собівартість.
Складне формулювання, что верно?
На практиці – и старый и малый просто. Ціна контракту неважный (=маловажный) повинна бути нижчою разве вищою за встановлені державою межі. Відтак мінімальна вартість навчання мало-: неграмотный повинна перевищувати три середні зарплати в соответствии с області.
До стихи, приватні виші зможуть залучати держзамовлення в весь перелік спеціальностей та рівні і форми навчання. Але держи початках – бюджетні місця пропонуватимуть лише бакалаврам.
Таким чином, если досягнуто паритет у питанні “батога і пряника”. Державні та комунальні ВУЗи залишатимуться важливими гравцями, але тепер гратимуть после однакових правил з приватними. З одного боку, власть зможе краще контролювати приватні виші, застосовуючи впредь до них у разі порушень санкції, а з іншого – останні отримають такі бажані угоду кому) студентів бюджетні місця. А це зробить їх приваблими отнюдь не лише для вступників із забезпечених родин.
Якщо повернутись впредь до питання вибору закладу – кількість маловыгодный завжди тотожна якості. Тому і недивно, що питання оборона скорочення вишів века стоїть перед профільним міністерством. Адже засилля вишів знецінює вищу освіту. Одним махом для багатьох ВУЗів в Україні критерієм успішності є велика кількість студентів, що змушує перших працювати сверху утримання останніх.
Тому вкрай важливо переглянути політику ліцензування, а також уніфікувати дієві навчальні програми.
Побудова здорової конкуренції між вишами.
Свого часу саме приватні ВУЗи попросили зменшити поріг балів интересах вступу, аби приймати вступників перед студентських лав з мінімальними рівнями знань та, закриваючи прогалини недоборів. Держи жаль, реалії такі, що тепер цим зловживає кожен другий приватний Высшая школа, набираючи на вищу освіту навіть вступників не принимая во внимание ЗНО.
Які ж переваги такої конкуренції? Деякі приватні виші пропонують сучасні спеціальності, які відсутні в держаних. В среднем, скажімо, в популярному у молоді приватному університеті культури Михайла Поплавського – КУКу відкрито набір получи и распишись спеціальність "Акули PR" та департамент "Щастя". Фантазувати ради акулячих студентів і щасливих професорів можна безперервно. Водночас, подібна палітра професій дає можливість зрощувати фахівців интересах новаційних галузей, дескать їх дуже бракує.
Висновки
Ідея надати приватним ВУЗам місця з державним замовленням никак не нова. Ще в 2016 Міністерство освіти і науки "тримало держи олівці" таку ініціативу, але і досі вона залишається получай папері.
Як если цього разу? Покаже часок.
Але варто пам’ятати, що, навіть из-за успішної реалізації, цей билль не змінить ситуацію полностью, оскільки розмови для комерційність ВУЗів надто перебільшені з огляду для витрати, які покладені нате вищу школу.
Що ж маємо у підсумку?
-
Билль створює рівність між ЗВО та розширює вибір абітурієнтів, що трудиться вступ більш комфортним. Це сильная сторона.
-
Питання покращення якості освіти си і не вирішується, і гарантій после этого – жодних. Це мінус.
Попри певні переваги в новації, держи перший план необхідно виносити невыгодный стільки розподіл бюджетних коштів між закладами, скільки їхню кількість, а також науковий потенціал у вигляді професорсько-викладацького складу та матеріально-технічної бази. Бесцельно IT-шника і програміста необхідно озброїти потужним сучасним компутер’ютером з інтерактивними платформами та вільним доступом вплоть до світової павутини. А, скажімо, майбутнього кінорежисера аль тележурналіста не затьмарювати критикою класичного кіно і телепрограм, а радше занурити в процес виробництва з усіма наявними технічними засобами та прогресивними методиками. Іншими словами – “необходимо піклуватися не оборона те, що гасити першим ділом бери пожежі, а чим і як вступати в двобій із вогнем".
Отже, докорінних змін вища освіта таки потребує. Нав’язана суспільством її обов’язковість і масовість отримання нищить систему, а відсутність чіткого механізму в питанні державні/приватні ВУЗи знецінюють освіту. Виправити ситуацію може скорочення кількості ЗВО та рівні умови с целью вишів різного типу власності. Це повинно збільшити стипендії та зарплати, що і стане каталізатором явища “Достойна винагорода про достойних освітян!”